Причина чому Цестій Гал відійшов від Єрусалиму в 66 році?
Пройшовши через Птолемаїду (Акко), Кесарію, Лідду (Лод) та Бет-Хорон, сирійський намісник
Цестій Гал підвівся табором приблизно за 15 км від юдейської столиці. Відбивши нападповстанців, Цестій підійшов до Єрусалиму і спалив одне з йогопередмість, проте його спроба опанувати Храмову гору виявилася невдалою. Зрозумівши, що СИЛИ, що знаходяться в його розпорядженні, НЕДОСТАТНІ для оволодіння містом, Цестій Гал вирішив відступити. Однакв ущелині Бет-Хорону, на північний захід від Єрусалиму, юдеї оточили його військо і атакували його, завдавши римлянам великих втрат; загониримського намісника, кинувши обози, врятувалися втечею.
Поразка Цестія Галла при ущелині Бейт Хорон зіграла величезну мотиваційну роль на початку повстання. Найважливішим чинником послужило те, що повстанці виграли битву з переважаючим і краще навченим військом противника рівно тому місці, де аналогічну перемогу здобув Юда Маккавей над грецьким військом Серона, що призвело до перемоги у боротьбі незалежність від селевкидской імперії. На тлі месіанських сподівань у Юдеї, це було сприйнято як знак згори. Як би не було велике значення цієї перемоги, вона мала фатальні наслідки для подальшого перебігу подій. Якщо до неї духовні вожді народу, фарисеї, вагалися чи навіть заперечували проти війни з римлянами, то після переконливої перемоги у Бет-Хороні вони відкрито підтримали повстання, штовхнувши тим самим народ на участь у ньому. Крім того, у битві був захоплений штандарт 12-го блискавичного легіону, що з погляду римської політики, покрило легіон незмивною ганьбою – після втрати штандарта легіон расформувався назавжди. Звістка про цю перемогу рознеслася по всій країні, що залучило до ряду повстанців велику кількість прихильників та нових воїнів. Натхнення євреїв було неймовірно високо.
З іншого боку, нищівне поразка римлян змусило їх поставитися до повстання євреїв куди серйозніше і мобілізувати кращі сили (а, цього потрібен час - Ред.) великої імперії для підкорення Юдеї. Юдейська війна стала одночасно і громадянської, бо євреї боролися не лише з Римською імперією, а й один з одним. Почалася юдейська війна.
Навесні 67 р. римський імператор Нерон посилає одного з найкращих своїх полководців Тита Флавія Веспасіана в Юдеї з шістдесятитисячним військом на придушення повстання.
Але 9 червня 68 р. помер Нерон. Новим імператором був обраний Гальба, й у імперії спалахнула громадянська війна. Гальба було вбито, а за престол почалася боротьба між Отоном та Вітеллієм. Після загибелі Отона,Сенат визнав Вітелія новим римським імператором. А 1 червня 69 р. в Олександрії імператором було проголошено Веспасіана. Його підтримали легіони, які перебувають у Сирії та Юдеї, а невдовзі він був визнаний військами, що стояли в Паннонії та Мезії. До захоплення своїми прихильниками Риму та вбивства Вітелія у грудні 69 р. Веспасіан берег свої сили в Юдеї і не робив атак на Єрусалим.
Весною 70 р. війська Веспасіана (що залишив Юдею і прибув влітку того ж року в Рим) перейшли в генеральний наступ на єрусалимський фронт.
7 елула (ок. середини серпня -бл. середини вересня) 70 р. стіна Храмової гори була прорвана, римляни увірвалися до Верхнього міста і наступного дня спалили його. Отже, після п'ятимісячної облоги Єрусалим був захоплений.
