Що Біблія говорить про дух людини та тварин. Чи має він безсмертя?

Якщо дух безсмертний, то він повинен бути безсмертним і у тварин? Але Писання говорить нам зовсім інше.

«Душа» — живое существо, человек или животное; жизнь личности...

 «Душа» — живое существо, человек или животное; жизнь личности, наделённой разумом; другие значения...

Чи можна християнину кров'янку ?

Що говорить православна Церковь відносно вживання крові (кров'янки) мирянами(прихожанами, християнами) в їжу?

Правило 63 Святых Апостолов

Аще кто епископ, или пресвитер, или диакон, или вообще из священного чина, будет ясти мясо в крови души его, или звероядину, или мертвечину: да будет извержен. Ибо сие закон запретил. Аще же сие соделает мирянин: да будет отлучен (Деян. 15:29).

Это правило выражает в форме закона предписание Св. Писания, воспрещающее христианам употреблять в пищу то, что уже было раньше воспрещено Моисеевым законом (Деян. 15:20, 29; Лев. 17:14, 15), причем повелевает духовное лицо, уличенное в употреблении в пищу крови или мертвечины, извергнуть из священного сана, а мирянина – отлучить от св. причащения. Это предписание строго исполнялось всей церковью, как восточною, так и западною, о чем имеется много свидетельств у отцов и учителей церкви 282. В православной церкви это соблюдается и поныне 283. Главное в этом правиле – воспрещение употреблять в пищу кровь животных.

ДОВІРЯЙТЕ СЛОВУ БОЖОМУ

 

ДОВІРЯЙТЕ СЛОВУ БОЖОМУ

Наближаючись до кінця свого життя, Павло пише своєму молодому учневі Тимофію, що все Писання натхнене Богом. Дозвольте цьому проникнути у вас: слова Біблії виходять із самого подиху Бога.

Ця книга не схожа на жодну іншу, і ці слова — не такі ж, як інші слова. Ці слова сповнені життя, сили та благодаті. Ці слова можуть змінювати життя і змінювати вічність. Ці слова - власні слова Бога.

Сьогодні є так багато слів: у листах електронної пошти, у Твіттері, у Фейсбуці, газетах, журналах, книгах, на радіо, телебаченні і навіть у повідомленнях, які потрапляють до спаму. Так багато слів, але всі вони людські слова. Слова Біблії – це слова Бога, натхненні Духом Божим. Нам необхідно чути їх, читати їх і слідувати їм.

Джефф Уеллс пише: «Неможливо передати, яке велике значення ця книга має для мене. Більше сорока років я приділяв час тому, щоб убирати (впитывать) ці слова день у день, і це було для мене найдорожчим на світі. Бог відкривав мені Себе. Він показав мені, хто він і хто я. Він показав мені природу життя, істину та реальність. Він зустрівся зі мною. Він надихав мене. Він скеровував мене. У найтемніші моменти мого життя, коли я відчував себе розбитим, спустошеним, коли я не був упевнений, що впораюся, Біблія була тією скелею, на якій я міг стояти, твердою основою серед життєвих бур».

Цю книгу неможливо замінити. Для цієї книги немає заміни. Авраам Лінкольн одного разу написав: «Я переконаний, що Біблія є найкращим подарунком, яким Бог колись наділив людину. Все найкраще від Спасителя світу передається нам через цю книгу. Багато разів я відчував спонукання опуститися на коліна, будучи цілком переконаний у тому, що мені більше нема куди йти».

Щодня залишайтеся наодинці з Богом та відкритою Біблією. Вдихайте ці слова: слова істини, слова правди, слова надії, слова життя. Слова, натхненні Богом.

Магія заборонена Законом Божим

 Магія заборонена Законом Божим, а в книзі Вихід сказано: "Ворожеї не залишай у живих".

Монотеїзм як принцип релігійної системи євреїв з біблійних часів не допускає... практику ворожок.

У книзі Повторення Закону ця заповідь підкреслює контраст між тим, що наказано синам Ізраїлю, і панівними в язичників магічними обрядами: "Коли ввійдеш у землю, що її дає тобі Господь, Бог твій, то не навчися робити мерзоти, що робили народи ці: Не повинен перебувати в тебе той, хто проводить сина свого або дочку свою через вогонь, віщун, ворожка, чаклун, чародій, чародій, що викликає духів, чародій, що допитує мертвих, бо мерзенний перед Господом усякий, хто робить це...".

Згадайте праведного Йова. Що він використовував від нападок Сатани на нього? 

Хіба амулети? Ні, такого ми не зустрічаємо. 

Йов залишався вірним заповідям Бога, які він знав і черпав силу та підтримку. Йов витримує випробування, і Сатана виявляється осоромленим.

Незважаючи на існування різноманітних амулетів і заклинань від демонів, найкращим способом захисту від них завжди вважалося точне дотримання Закону (зі Святого Письма)

Яг. Чому в Біблії часто вживається слово «Яг»?

Односкладова форма Божого імені, «Яг», зазвичай використовується, щоб передати сильні почуття у словах хвали Богу, в піснях, молитвах і благаннях. Ця форма загалом вживається для висловлювання радості з нагоди перемоги чи визволення або для визнання могутньої сили Бога. У Біблії є багато прикладів такого вживання цієї форми. Вислів «Вихваляйте Яг!» («Алілуя!») в Псалмах використовується як славослів’я, тобто прославлення Бога. Вперше цей вислів вжито в Псалмі 104:35. В інших псалмах його можна побачити лише на початку (Пс 111, 112), іноді далі в тексті (135:3), часом у кінці (Пс 104, 105, 115—117), а деколи на початку і в кінці (Пс 106, 113, 135, 146—150). У книзі Об’явлення небесні створіння, вихваляючи Єгову, кілька разів повторюють цей вислів (Об 19:1—6).

Форма «Яг» також вживається у піснях хвали і благаннях до Єгови. Прикладом цього є пісня Мойсея про визволення (Вх 15:2). У піснях, які записав Ісая, для підсилення вжито обидві форми: «Яг Єгова» (Іс 12:2; 26:4). Після того як Єгова зцілив Єзекію від смертельної хвороби, той поетично висловив свої почуття, повторюючи слово «Яг» (Іс 38:9, 11). У книзі Псалмів мертві, які не можуть вихваляти Яг, протиставляються тим, хто прагне славити його все своє життя (Пс 115:17, 18; 118:17—19). В інших псалмах слово «Яг» вживається в контексті вдячності Богові за визволення, захист і виправлення (Пс 94:12; 118:5, 14).

Витяг з джерел для посібника «Християнське життя і служіння» (2025)

Страшні вечори

«Ворожіння - породження світу смерті»

 Левіт19:26: «…не ворожіть і не гадайте», бо це мерзотність в Божих очах»

Страшні вечори – це час розгулу невідомої сили, яка може знищити будь-кого, хто трапиться на її шляху, але також може бути корисною. За умови правильного поводження з нею можна отримати чудовий дар чи дізнатися майбутнє. На Страшні вечори (а в деяких місцевостях протягом усіх Святок) проводяться ворожіння: дівчата ворожать на судженого, старше покоління – про життя і смерть членів сім’ї, а також про долю врожаю на наступний рік. Чоловіки займаються ряженнями, гадальними іграми та ритуальними витівками.

У слов’янській культурі ряження супроводжується не лише використанням масок і співами святочних пісень, але й більш складними дійствами. У таких «дружинах», де кожен має свою роль, виконуються обрядові ігри перед господарями. Часто ряжені зображують тварин, наприклад, «ведмедів» (болгарські сурвакари), «вовків» (польські «вовчі карнавали»), або ж «старців» – предків чи інших гостей з потойбічного світу. Наприклад, у Македонії існує гра в «Старця», де беруть участь два старця, старуха, молодуха і музиканти.

На посиденьках проводили ігри з відверто родючим підтекстом, як-от «бик», який намагається боднути дівчину нижче пояса, чи «умруна», якого оплакують, поки той раптом не почне ганятися за дівчатами.

Очищення та завершення Святок

Наприкінці Святок ряжені, ототожнені з невідомою силою, повинні були очиститися від спорідненості нечистої сили, в яку наряжались, обмившись у джерелі або в ополонці на Водохреще. Саме Водохреще, яке завершує Святки, було святом води у язичників. Сьогодні це відображено церквою в обряді купання у т.н. хрещенській воді. У язичницькі часи на Русі під час цього свята відбувалися сильні магічні дії, пов’язані з охороною худоби, де господар у хутряній шубі грав роль Велеса, а інший чоловік із сокирою – роль Перуна.

З язичницьких часів ( церква це дійство перейняла та адаптувала ) т.н. хрещенська вода вважалася найсильнішим оберегом для дому, його мешканців і худоби. Вона мала чудесну властивість зберігатися цілий рік.

Обряди на початок року

У «день народження року» люди намагалися втрутитися у ще не написану долю новонародженого, бажаючи добра всім членам родини та господарству. Найбільшу увагу приділяли хлібу – основі життя. Для цього пекли обрядове печиво у вигляді корівок чи кізочок, обрядово розсипали зерно під скатертину, посипали господарів і худобу.

Язичницькі корені та християнство

Ісус Христос ніколи не закликав своїх послідовників поєднувати істинне поклоніння з язичницькими звичаями. Навпаки, він учив виконувати лише те, що заповідав сам (Матвія 28:19, 20). Ісус також дорікав релігійним провідникам: «Чому і ви порушуєте Божу заповідь заради своїх традицій?» (Матвія 15:3). Цей докір можна звернути і до сучасних християн, які увічнюють язичницькі обряди.

«Будьте святі у всіх своїх вчинках» (1 ПЕТ. 1:15).

_______

© Языческий календарь. Миф, обряд, образ [М.Н. Грашина; М.

Васильев]