Які обвинувачення Сатани висунуті проти Єгови, і чому вони всі безпідставні ?
У Біблії показано, що Сатана виступив із серйозними обвинуваченнями проти Єгови Бога, які стали основою всієї духовної боротьби. Розгляньмо їх:
Які обвинувачення Сатани висунуті проти Єгови, і чому вони всі безпідставні ?
Ентронізація Христа — це образна подія, коли Ісус отримує царську владу на небесах після воскресіння та вознесіння. Це не момент Його народження або хрещення, а саме момент, коли Його Бог "садить праворуч Себе", тобто дає Йому владу царя (Пс. 110:1; Дії 2:33–36).
Слово «enthrонізація» (від англ. enthronement, лат. in thronum – «саджати на трон») означає вступ на трон, офіційне визнання чи проголошення царювання.
Ентронізація Христа — це образна подія, коли Ісус отримує царську владу на небесах після воскресіння та вознесіння. Це не момент Його народження або хрещення, а саме момент, коли Його Бог "садить праворуч Себе", тобто дає Йому владу царя (Пс. 110:1; Дії 2:33–36).
Ентронізація Христа — це момент, коли Бог зробив Ісуса не просто Спасителем, а Царем, поставивши Його над усім творінням.
ТІЛЕСНЕ ВОСКРЕСІННЯ, характерну для юдаїзму, а безсмертя душі, властиву грецькому мисленню.
Воскресіння мертвих визнавалося єдино можливою відповіддю Нового Завіту на питання про посмертну долю. Всі ідеї, пов'язані з безсмертям, відносяться до особливостей грецького погляду на життя після смерті.
Різне ставлення до тварного світу (явно позитивне в юдаїзмі і песимістичне в грецькій філософській думці) і до смерті, яка бачилася багатьом грецьким мислителям як ворота у вічність, звільнення душі від проблем і жахів життя в цьому світі. Для юдеїв же і християн вона бачиться як страшний ворог, оскільки після смерті людина не набуває безсмертя, але дійсно вмирає.
Крім того, в антропологічному сенсі відносини між душею і тілом в Новому Завіті не є настільки суворим протиставленням або дуалізмом, властивим грецькій свідомості.
Для грецького мислення, душа, по суті, безсмертна, тому людина набуває нового вічного існування безпосередньо після смерті. Для християн же безсмертя досягається через воскресіння мертвих як новий творчий акт Бога, початок якому покладено через воскресіння Христа.
У підсумку, примирення грецької ідеї безсмертя душі і новозавітної ідеї ТІЛЕСНОГО ВОСКРЕСІННЯ не представляється можливим.
_______
Кульманн О. Безсмертя і воскресіння, смерть у західному світі: Дві суперечливі течії думки // Збірник чотирьох Інгерсоллських лекцій. / За ред. К. Стендаля. - N.-Y.:
Macmillan, 1965. - P. 9-47. Вперше цей матеріал був опублікований англійською мовою
У Новому Завіті Ісус називається Господом. І Бог також називається Господом. То чи означає це, що Ісус є Богом лише через цей титул? Відповідь — звісно, ні. Це саме по собі не робить Його Богом. Давайте розглянемо це глибше.
Передусім потрібно знати, що кожного разу, коли слово «Господь» з’являється у Новому Завіті, воно є перекладом грецького слова «куріос».
Що воно означає? «Куріос» — це чоловічий титул, що виражає повагу та означає особу, яка займає певне становище у суспільстві. Це слово вживається в Новому Завіті дуже часто. Воно позначає людину, яка має владу чи авторитет. Це може дещо збивати з пантелику, адже Ісус називається Господом, і Бог теж називається Господом.
Однак у першому столітті це нікого не бентежило. Чому? Тому що слово «Господь» (тобто «куріос») було загальновживаним терміном для позначення особи, що має владу над вами. Це слово можна порівняти з нашим «начальник» або навіть «капітан» — наприклад: «Ей, капітан!»
Отже, «господь» — це була відома форма звернення до того, хто має владу. Або ж це було просто формою ввічливого звернення.
Наприклад, якщо я зустрічаю незнайомця й хочу щось запитати, я кажу: «Вибачте, пане». Чи означає це, що він шляхетного походження або має особливу владу? Звісно ж, ні. Це просто ввічливе звернення. Навіть якщо ця людина є поганою, я все одно можу назвати її «паном».
Так само було зі словом «Господь». У першому столітті воно вживалося як ввічливе або шанобливе звернення. То чому ми не бачимо цього в Біблії? Через перекладачів.
У багатьох англійських (та інших) перекладах Біблії перекладачі передавали слово «куріос» як «Господь» лише тоді, коли йдеться про Ісуса Христа або про Бога. В інших випадках — перекладали по-іншому, наприклад — «пан», «хазяїн», «власник».
Через це і виникає плутанина. Адже у Новому Завіті є багато прикладів вживання цього слова щодо людей. Давайте розглянемо деякі з них — щоб уявити, як чув би Новий Завіт звичайний читач у І столітті.
Очевидно, що Бог називається Господом — наприклад, у Євангелії від Матвія 1:20. Ісус також називається Господом — наприклад, Матвія 7:21. Але слово «Господь» уживається і щодо інших людей. Наприклад, власники виноградників, землі чи майна також називалися «господами» (Матвія 20, Марка 12, Луки 20, Галатів 4:1). Там слово «куріос» перекладено як «хазяїн» або «пан», а не «Господь».
У Марка 13:35 читаємо: «Пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому…» — але грецьке слово тут знову «куріос».
Рабовласників також називали господами, бо вони мали владу над рабами (Матвія 10:24). Чоловіків називали господами їхні дружини — як у 1 Петра 3:6, де Сара називає Авраама «господином». У Євангелії від Матвія 21:30 син звертається до батька: «Іду, господине» — знову куріос.
Слово куріос було дуже поширеним і мало багато значень: від «власника» до просто ввічливого звертання.
Єлліни звернулися до Филипа: «Пане, хочемо побачити Ісуса» (Івана 12:21) — і знову вжито куріос. Марія Магдалина говорить садівникові: «Пане, якщо ти виніс Його...» (Івана 20:15). Корнилій називає ангела «паном» (Дії 10:4), Іван називає одного зі старців «паном» (Об’явлення 7:14).
Римського імператора теж називали «куріос». У Дії 25:26 Фест говорить Агріппі про Цезаря: «…немаю нічого певного написати про нього господу» (в оригіналі — куріос). Релігійні лідери називали Пилата «господином» у Матвія 27:63.
Отже, якщо б усі випадки вживання слова куріос були перекладені послідовно — як «пан» або «господар» — то не було б плутанини. Дуже багато людей у Новому Завіті названо «господами». Це було загальне звернення до авторитетної особи.
І саме тому апостол Павло у 1 Коринтян 8:5 пише: «Бо хоч є так звані боги — чи то на небі, чи на землі, — (як є багато богів і багато панів)...».
То чому Ісус називається Господом? Тому що Він має владу. Йому дана вся влада на небі й на землі. Але це не означає, що тільки завдяки слову «Господь» Ісус автоматично є Богом. Так само, як і Марія Магдалина, називаючи садівника «паном», не вважала його Богом.
Тож тепер ви знаєте, що слово «Господь» у Новому Завіті має ширше значення, ніж ми звикли думати. Це допоможе уникнути непорозумінь при читанні Писання.
Що таке Пасха? Як відзначати це свято? І що є символами цієї події?
У народі Пасха асоціюється з пасками, яйцями та шашликами під горілку. Але про паски й яйця нічого не написано в Біблії. Звідки ж вони з’явилися в християнській традиції?