Біблія застерігає християн проти показного смирення. Ті, хто «знаходить насолоду в удаваній смиренності», «безпідставно пишаються через своє плотське мислення». По-справжньому смиренна людина не думає, що Боже Царство або можливість увійти в нього залежить від того, чи вона щось їсть чи п’є, або від того, чи відмовляється щось їсти чи пити. Біблія показує, що хтось може їсти або пити щось чи відмовлятися від цього заради свого здоров’я або сумління. Однак якщо людина вважає, що Боже схвалення залежить від того, чи вона їсть і п’є або не їсть і не п’є, від того, чи торкається якихось речей або ні, відзначає якісь релігійні свята або ні, то така людина не усвідомлює, що її вчинки лише «мають вигляд мудрості» і що вона поклоняється на власний розсуд та удає із себе смиренну, виснажуючи своє тіло, але «це зовсім не допомагає в боротьбі з бажаннями плоті» (Кол. 2:18, 23; Рим. 14:17; Гал. 3:10, 11).
Удаване смирення може зробити людину пихатою. Так може статися, оскільки вона вважає себе праведною через власні заслуги або впевнена, що виконує все, що від неї вимагається. Однак така людина не усвідомлює, що Єгову не обманеш. Якщо вона не позбудеться пихатості, то свого часу зазнає гіркого приниження — і, можливо, навіть загибелі (Прит. 18:12; 29:23).
