У Новому Завіті Ісус називається Господом. І Бог також називається Господом. То чи означає це, що Ісус є Богом лише через цей титул? Відповідь — звісно, ні. Це саме по собі не робить Його Богом. Давайте розглянемо це глибше.
Передусім потрібно знати, що кожного разу, коли слово «Господь» з’являється у Новому Завіті, воно є перекладом грецького слова «куріос».
Що воно означає? «Куріос» — це чоловічий титул, що виражає повагу та означає особу, яка займає певне становище у суспільстві. Це слово вживається в Новому Завіті дуже часто. Воно позначає людину, яка має владу чи авторитет. Це може дещо збивати з пантелику, адже Ісус називається Господом, і Бог теж називається Господом.
Однак у першому столітті це нікого не бентежило. Чому? Тому що слово «Господь» (тобто «куріос») було загальновживаним терміном для позначення особи, що має владу над вами. Це слово можна порівняти з нашим «начальник» або навіть «капітан» — наприклад: «Ей, капітан!»
Отже, «господь» — це була відома форма звернення до того, хто має владу. Або ж це було просто формою ввічливого звернення.
Наприклад, якщо я зустрічаю незнайомця й хочу щось запитати, я кажу: «Вибачте, пане». Чи означає це, що він шляхетного походження або має особливу владу? Звісно ж, ні. Це просто ввічливе звернення. Навіть якщо ця людина є поганою, я все одно можу назвати її «паном».
Так само було зі словом «Господь». У першому столітті воно вживалося як ввічливе або шанобливе звернення. То чому ми не бачимо цього в Біблії? Через перекладачів.
У багатьох англійських (та інших) перекладах Біблії перекладачі передавали слово «куріос» як «Господь» лише тоді, коли йдеться про Ісуса Христа або про Бога. В інших випадках — перекладали по-іншому, наприклад — «пан», «хазяїн», «власник».
Через це і виникає плутанина. Адже у Новому Завіті є багато прикладів вживання цього слова щодо людей. Давайте розглянемо деякі з них — щоб уявити, як чув би Новий Завіт звичайний читач у І столітті.
Очевидно, що Бог називається Господом — наприклад, у Євангелії від Матвія 1:20. Ісус також називається Господом — наприклад, Матвія 7:21. Але слово «Господь» уживається і щодо інших людей. Наприклад, власники виноградників, землі чи майна також називалися «господами» (Матвія 20, Марка 12, Луки 20, Галатів 4:1). Там слово «куріос» перекладено як «хазяїн» або «пан», а не «Господь».
У Марка 13:35 читаємо: «Пильнуйте, бо не знаєте, коли прийде господар дому…» — але грецьке слово тут знову «куріос».
Рабовласників також називали господами, бо вони мали владу над рабами (Матвія 10:24). Чоловіків називали господами їхні дружини — як у 1 Петра 3:6, де Сара називає Авраама «господином». У Євангелії від Матвія 21:30 син звертається до батька: «Іду, господине» — знову куріос.
Слово куріос було дуже поширеним і мало багато значень: від «власника» до просто ввічливого звертання.
Єлліни звернулися до Филипа: «Пане, хочемо побачити Ісуса» (Івана 12:21) — і знову вжито куріос. Марія Магдалина говорить садівникові: «Пане, якщо ти виніс Його...» (Івана 20:15). Корнилій називає ангела «паном» (Дії 10:4), Іван називає одного зі старців «паном» (Об’явлення 7:14).
Римського імператора теж називали «куріос». У Дії 25:26 Фест говорить Агріппі про Цезаря: «…немаю нічого певного написати про нього господу» (в оригіналі — куріос). Релігійні лідери називали Пилата «господином» у Матвія 27:63.
Отже, якщо б усі випадки вживання слова куріос були перекладені послідовно — як «пан» або «господар» — то не було б плутанини. Дуже багато людей у Новому Завіті названо «господами». Це було загальне звернення до авторитетної особи.
І саме тому апостол Павло у 1 Коринтян 8:5 пише: «Бо хоч є так звані боги — чи то на небі, чи на землі, — (як є багато богів і багато панів)...».
То чому Ісус називається Господом? Тому що Він має владу. Йому дана вся влада на небі й на землі. Але це не означає, що тільки завдяки слову «Господь» Ісус автоматично є Богом. Так само, як і Марія Магдалина, називаючи садівника «паном», не вважала його Богом.
Тож тепер ви знаєте, що слово «Господь» у Новому Завіті має ширше значення, ніж ми звикли думати. Це допоможе уникнути непорозумінь при читанні Писання.
