ВЛАСНЕ ІМ’Я
Ми всі вчилися потроху чомусь і якось.
Обговорюючи тему Божого імені, корисно згадати програму українскої , російської мови за перший (!) клас: власне ім’я та загальна назва. Буває, що це забувається.
Ось що говориться на цю тему в методичному посібнику для вчителів «Інтегрований урок “Власне ім’я”» для учнів 1-го класу: «Власні імена — це слова, які призначені для називання конкретного предмета й виділяють цей предмет із ряду схожих. Наприклад, ось у нас група дівчаток. Але якщо я скажу — Яна, то виділю з цієї групи тільки Яну».
Просто і зрозуміло навіть дітям, правда? «Дівчинка» — це загальна назва, «Яна» — власне ім’я.
Єгова — це як Яна.
Бог — як дівчинка.
Головна відмінність між ними в тому, що власне ім’я дозволяє однозначно вказати на конкретну особу поза контекстом. Якщо я кажу «Арнольд Шварценеггер» і більше нічого, усім одразу зрозуміло, кого я маю на увазі. Якщо я кажу «актор» і більше нічого, у звичайній ситуації незрозуміло, кого я маю на увазі — це невизначена категорія з мільйонами представників (хоча в деяких контекстах це може бути зрозуміло; тут усе залежить від контексту).
У Синодальному перекладі Біблії, як і в багатьох інших, у Бога лише одне власне ім’я — Єгова (або Ягве), єврейський чотирибуквений тетраграматон. Жодних інших богословська наука не придумала. Усі інші слова, які ви згадаєте, будуть загальними назвами. Залежно від контексту вони можуть означати різне. Майже всі можна застосувати до людей — слова на кшталт «творець», «батько» тощо. Навіть слово «всемогутній» не є власним ім’ям у лінгвістичному сенсі — це звичайний прикметник, який можна застосовувати до людей. Навіть слово «б/Бог» у Біблії означає щонайменше 5 понять: Єгова; ангели; люди; сатана; неживі об’єкти поклоніння (як у вислові «їхній бог — черево»).
Якщо ми говоримо, що «у Бога багато імен: Єгова, Бог, Господь, Творець тощо», тоді ми змішуємо в одну купу власне ім’я та багато загальних назв. Це так само, як говорити: Яна, дівчинка, донька і школярка — це багато імен однієї дівчинки. Вийшов вінегрет із іменників різного типу.
Тоді треба спочатку визначитися, що ми розуміємо під ім’ям. Якщо ми розуміємо під ім’ям усе що завгодно, тоді, звісно, не лише у Бога, а й у будь-якого одухотвореного чи неживого предмета їх буде необмежена кількість. Але в такому разі треба розуміти, що у Бога, як і в людини, є лише одне «справжнє» ім’я — у значенні власного імені.
Переклад з російської: https://www.facebook.com/share/p/1BVJ2UxKUe/
