У 1993 році один дослідник знайшов у Російській національній бібліотеці в Санкт-Петербурзі стос старих пожовклих журналів «Православное обозрение». Понад століття сторінки цього журналу за 1860—1867 роки приховували від російської громадськості незвичайний скарб — повний переклад Єврейських Писань, або «Старого Завіту», російською мовою!
Переклад Писань належить Михайлу Яковичу Глухарьову, відомому як архімандрит Макарій, і Герасиму Петровичу Павському. Обидва були видатними членами Руської православної церкви, а також чудовими лінгвістами. Коли на початку минулого сторіччя ці чоловіки розпочали свою роботу, Біблія ще не була повністю перекладена російською мовою.Слід сказати, що тоді вже існувала Біблія старослов’янською мовою, від якої походить сучасна російська мова. Однак у середині XIX століття старослов’янська мова звучала хіба що під час релігійних відправ з уст духівництва. Подібна ситуація спостерігалася на Заході, де католицька церква ще довгий час після того, як латина стала мертвою мовою, намагалась залишити Біблію виключно латиною.
Макарій і Павський доклали великих зусиль, щоб зробити Біблію доступною для простих людей. Тож завдяки знайденню їхнього усіма забутого перекладу літературну та релігійну спадщину Росії було збагачено дуже цінною працею.Але хто були Макарій і Павський? І чому їхні спроби перекласти Біблію мовою простого народу викликали сильну протидію? Розповідь про цих чоловіків не тільки сподобається усім, хто цінує Біблію, але й зміцнить їхню віру.
Потрібно російської Біблії
Макарій і Павський не були першими, хто побачив, що потрібна Біблія мовою простого народу. Сто років до того російський цар Петро I, або Петро Великий, також помітив цю потребу. Варто зазначити, що він мав глибоку пошану до Святого Письма і якось навіть сказав: «Біблія є такою книгою, яка перевершує всі книги, і в ній міститься усе, що тільки стосується обов’язку людського перед Богом та своїм ближнім».
Отже у 1716 році Петро наказав своїм придворним надрукувати в Амстердамі на його кошти Біблію. Текст на сторінках мав розміщуватися у два стовпчики: один — російською мовою, а другий — голландською. Уже через рік, у 1717-му, Християнські грецькі Писання, або «Новий Завіт», були готові.
До 1721 року чотири томи Єврейських Писань з голландським текстом теж були надруковані. Половину кожної сторінки залишили порожньою, щоб заповнити пізніше російським текстом. Петро I передав Біблії Священному Синоду Руської православної церкви — вищому керівному органу церкви, щоб закінчити видання й роздати Біблії бажаючим. Однак Синод не виконав наказу.
Менш як за чотири роки Петро помер. А що сталось з його Бібліями? Порожні місця, залишені для російського тексту, так і зостались незаповнені. Біблії величезними паками склали в підвалі, і вони всі там зотліли. Пізніше неможливо було знайти жодного неушкодженого примірника! Синод вирішив «продати те, що залишилось, купцям».
Початок перекладацької роботи
У 1812 році до Росії приїхав Джон Патерсон, член Британського та іноземного біблійного товариства. Патерсон зацікавив інтелігенцію Санкт-Петербурга діяльністю біблійного товариства. І 6 грудня 1812 року — того ж самого року, коли російська армія відбила напад військ Наполеона I,— цар Олександр I затвердив статут Російського біблійного товариства. У 1815 році цар наказав президенту Товариства, князю Олександру Голицину, запропонувати керівному Синоду «надати й росіянам можливість читати Слово Боже своєю рідною російською мовою».
Похвально, що було дано дозвіл перекладати Єврейські Писання російською мовою безпосередньо з єврейської. Раніше Єврейські Писання перекладалися старослов’янською мовою з древньогрецької «Септуагінти». Перед перекладачами Біблії російською мовою висунули такі основні вимоги щодо перекладу: точність, зрозумілість і чистота. До чого ж привели ці перші спроби дати народу Біблію російською мовою?
Перекладу Біблії завдано смертельного удару?
Незабаром консервативні сили церкви й держави стали занепокоєні іноземним релігійним і політичним впливом. Деякі церковні діячі й далі твердили, що старослов’янська мова — мова, на якій відправлялися церковні служби,— передає біблійну вістку ліпше, ніж російська.
Тож 1826 року Російське біблійне товариство було розпущено, а кілька тисяч примірників перекладу, випущених Товариством,— спалено. Внаслідок цього обряди й передання витіснили Біблію на задній план. У 1836 році Синод, наслідуючи приклад католицької церкви, вирішив, що «всякому благочестивому мирянину дозволяється слухати Писання, але не всякому дозволяється без керівництва читати деякі частини Писання, особливо Старого Завіту». Здавалось, що перекладанню Біблії завдано смертельного удару.
Праця Павського
А тим часом Герасим Павський, професор єврейської мови, розпочав перекладати Єврейські Писання російською мовою. У 1821 році він закінчив роботу над Псалмами. Цар швидко затвердив переклад, і в січні 1822-го книга Псалмів уже поступила у продаж. Праця Павського настільки сподобалася читачам, що її перевидавали 12 разів і загальний тираж досяг 100 000 примірників!
Завдяки своїй науковій діяльності Павський здобув собі пошану багатьох філологів та богословів. Його описують як пряму й чесну людину, яка була вище усіх інтриг, що плелись довкола нього. Попри те що церква противилась діяльності Російського біблійного товариства, а дехто вважав, ніби воно захищає іноземні інтереси, професор Павський продовжував перекладати біблійні вірші російською мовою на своїх лекціях. Студенти, які просто обожнювали його, записували ці вірші і з часом змогли укласти його працю. У 1839 році вони насмілились надрукувати на верстаті академії 150 примірників перекладу без дозволу цензури.
Читачі перекладу Павського були в захопленні, і попит на його книгу продовжував рости. Але в 1841 році невідомий сповістив Синод про «небезпечність» цього перекладу, твердячи, що він не узгоджується з православними догматами. Через два роки Синод видав наказ «вилучити всі наявні рукописні та літографовані примірники перекладу Старого Завіту Павського Г. і знищити їх».
Звеличення Божого імені
Незважаючи на все це, завдяки Павському зацікавленість у перекладі Біблії знову зросла. Він також встановив важливий прецедент для майбутніх перекладачів щодо іншого серйозного питання — Божого імені.
Російський дослідник Корсунський сказав: «Боже ім’я, найсвященніше з Його імен... складається з чотирьох [єврейських] літер יהוה нині читається Єгова». У старовинних примірниках Біблії, лише в самих Єврейських Писаннях, це особливе Боже ім’я міститься тисячі разів. Однак у євреїв розвинувся помилковий погляд, що це божественне ім’я є надто святе, аби його писати чи вимовляти. Стосовно цього Корсунський зауважив: «В усній мові та на письмі воно зазвичай замінювалось ім’ям Адонай [єврейське слово, яке переважно перекладають словом «Господь»]».
Проте, зрозуміло, що причиною небажання використовувати божественне ім’я був забобонний страх, а не благоговіння перед Богом. Ніде в Біблії не говориться, що ліпше не вживати Божого імені. Бог сам наказав Мойсею: «Так скажи синам ізраїльським: «Ягве, Бог батьків ваших послав мене до вас». Оце ім’я моє навіки, і так нехай згадують мене з роду в рід» (Вихід 3:15, Дулуман). Неодноразово Писання закликає поклонників: «Дякуйте Господу [«Єгові», НС], кличте Імення Його» (Ісаї 12:4). Але більшість перекладачів Біблії вирішили дотримуватися єврейської традиції і намагались не вживати цього божественного імені.
Павський, однак, не був прибічником таких традицій. Лише в самих Псалмах, які він переклав, Боже ім’я міститься 38 разів. Сміливість Павського сильно вплинула на одного з його сучасників.
Архімандрит Макарій
Цим сучасником був архімандрит Макарій, православний місіонер і чудовий лінгвіст. Ще в дитинстві у віці семи років Макарій перекладав короткі тексти з російської на латину. В 20 він уже володів єврейською, німецькою та французькою мовами. Однак скромність і глибоке усвідомлення своєї відповідальності перед Богом допомогли йому уникнути пастки самовпевненості. Він неодноразово звертався за порадами до інших лінгвістів і вчених.
Макарій прагнув змін у місіонерській діяльності в Росії. Він вважав, що, перш ніж нести християнство мусульманам і євреям, які живуть у Росії, церква повинна «просвітити усю масу народну шляхом заснування шкіл і поширення Біблій російською мовою». У березні 1839 року Макарій, сподіваючись отримати дозвіл на переклад Єврейських Писань російською мовою, приїхав до Санкт-Петербурга.
На той час Макарій уже переклав дві біблійні книги — Ісаї та Йова. Але Синод відмовився дати йому дозвіл на переклад. Макарію навіть було сказано залишити і думку про переклад Єврейських Писань. Крім того, Синод видав постанову від 11 квітня 1841 року, за якою наказувалося «призначити йому [Макарію] в домі томського преосвященного епітимію [або кару] строком від трьох до шести тижнів... щоб молитвою з поклонами він очистив сумління своє».
Смілива позиція Макарія
Від грудня 1841-го до кінця січня 1842 року Макарій відбував своє покарання. Але як тільки воно закінчилося, він одразу ж взявся за переклад решти книг Єврейських Писань. Макарій дістав примірник перекладу Єврейських Писань Павського й постійно звіряв з ним свою роботу. Подібно до Павського, він відмовився затемнювати божественне ім’я. В перекладі Макарія ім’я Єгова міститься понад 3500 разів!
Макарій надіслав примірники своєї праці друзям, які співчували йому, і таким чином кілька рукописних примірників потрапили до читачів. Однак церква і далі перешкоджала публікуванню його праці. Тоді Макарій розробив плани, щоб надрукувати свою Біблію за кордоном. Але напередодні виїзду він захворів і незабаром після того в 1847 році помер. За життя Макарія його Біблія так і не була видана.
Нарешті опублікована!
Зрештою повіяли вітри політичних і релігійних змін. По країні прокотилась нова хвиля лібералізму, і в 1856 році Синод знову дав дозвіл перекласти Біблію російською мовою. Завдяки цьому потеплінню з 1860 по 1867 рік Біблію Макарія було надруковано частинами в «Православном обозрении» під заголовком «Опыт переложения на русский язык».
Ось що сказав про Біблію Макарія архієпископ Чернігівський Філарет, знавець російської духовної літератури: «Переклад його вірний єврейському тексту, і мова перекладу чиста й личить предмету».
Проте Біблія Макарія так ніколи й не дійшла до широкого загалу. Про неї просто зовсім забули. У 1876 році з благословення Синоду ціла Біблія — і Єврейські, і Грецькі Писання — була врешті-решт перекладена російською мовою. Цю повну Біблію прийнято називати Синодальним перекладом. Парадоксально, що переклади Макарія та Павського послужили основними джерелами для цього «офіційного» перекладу Руської православної церкви. Але божественне ім’я, яке так часто трапляється в єврейському тексті, збережено у цій Біблії лише в кількох місцях.
Біблія Макарія сьогодні
Про Біблію Макарія не згадували аж до 1993 року. Як зазначалося на початку нашої статті, в тому році у відділі рідкісної книги Російської національної бібліотеки були знайдені старі журнали «Православное обозрение» з перекладом Макарія. Свідки Єгови усвідомили, наскільки важливо зробити цю Біблію доступною для широкого загалу. Бібліотека дозволила Управлінському центру Свідків Єгови в Росії зняти копію з перекладу Макарія, щоб підготувати його до видання.
Свідки Єгови надрукували в Італії майже 300 000 примірників цієї Біблії для розповсюдження її в Росії та багатьох інших країнах, де розмовляють російською мовою. Біблія складається з Єврейських Писань у перекладі Макарія, окрім книги Псалмів, переклад якої належить Павському, та Грецьких Писань із авторизованого православною церквою Синодального перекладу.
У січні 1997 року про її випуск було оголошено на прес-конференції в Санкт-Петербурзі (Росія). Завдяки новій Біблії російські читачі, безперечно, зможуть поглибити своє розуміння Божого слова.
Отже видання Біблії Макарія — це тріумф релігії та літератури! Ця подія також зміцнює нашу віру, підтверджуючи правдивість слів з Ісаї 40:8: «Трава засихає, а квітка зів’яне, Слово ж нашого Бога повіки стоятиме!»
Вартова башта,15 грудная 1997
