У Біблії зустрічаються чотири імені сатани. Найчастіше використовувані та найпоширеніше:
САТАНА. Воно зустрічається в єврейському Старому Заповіті 19 разів (як наприклад,
у Зах. 3:1-2). Грецька форма його імені на івриті שטן ( сатан ) - Σατανας ( сатанас ).
Воно зустрічається в грецькому Новому Завіті 36 разів (наприклад, в Об. 12:9).
Це ім'я означає противник. Воно підкреслює, що сатана стоїть на чолі царства,
яке протистоїть Царству Божому.
Друге ім'я -
ДЬЯВОЛ (диявол). Слово διαβολος ( дияволос ) трапляється
35 разів у грецькому Новому Завіті (наприклад, в Об. 12:9). Це слово означає
обвинувач, наклепник. Це ім'я підкреслює, що сатана підносить наклеп і на Бога,
і на віруючих.
Сатана постає у формі небесного створіння; він, як і ангели, духовна істота (Іс. 14:12; 2Кор. 11:14). Його образ часто асоціюється з ангелами (Мф. 12:24; Об. 12:9). Він, як і всі небесні ангели, є духовною істотою.
САТАНА ОСОБИСТІСТЬ
- Докази, засновані на ознаках особистості
Існує безліч
хибних учень, які визначають образ сатани як еманацію* або першопричину зла, а
не як реальну особистість. Якщо ми зможемо довести, що сатана має ознаки
особистості, буде ясно, що він є індивідуальністю. Той факт, що сатана
реальна особистість, підтверджується тим, що він володіє трьома
визначальними особистісними властивостями: інтелектом, емоціями та волею.
1. Інтелект
По-перше,
сатана наділений інтелектом. У першому та другому розділі Книги Йова можна
бачити, що він сперечається з Богом про праведність Йова, а це прямо вказує на
його інтелект. У Євангелії від Матвія 4:6 сатана цитує Писання. У Євангелії від
Луки 4:1-12 він веде діалог з Ісусом. У 2 Посланні до Коринтян 11:3 сатана
описаний як змій, який спокушає хитрістю, що також є свідченням розуму. У
Посланні до Ефесян 6:11 Павло говорить про підступи диявольські.
Усе це ясно показує, що сатана володіє інтелектом - головною властивістю особистості.
2. Емоції
По-друге,
сатані властиві емоції. Відповідно до сказаного в 1 Посланні до Тимофія 3:6,
сатана здатний загордитися, сповнитися гордині, а це емоційне
почуття. Далі, у 12 розділі Книги Об'явлення, у віршах 12 і 17, йдеться про сильну
лють сатани, він здатний відчувати гнів. Тож ми можемо упевнитися в
тому, що, поряд з інтелектом, сатані притаманні емоції та почуття.
3. Воля
По-третє,
сатана наділений власною волею. У Книзі пророка Ісаї 14:13-14 можна побачити,
як він п'ять разів заявляє про свої наміри вчинити певні дії. У Євангелії від
Луки 4:6-7 йдеться про те, що сатана має владу над усіма царствами всесвіту і
він може передавати її на свій розсуд. У 2 Посланні до Тимофія 2:26 сказано про
людей, які, згідно з його волею, спіймані в тенета диявола. У 1Посланні
Петра 5:8 про сатану сказано, що він ходить, як рикаючий лев, шукаючи, кого
поглинути. Він нишпорить, вибираючи жертви, і робить це відповідно до його
волі. Усі наведені характеристики є атрибутами, притаманними особистості, і
сатана володіє всіма трьома: інтелектом, емоціями та волею.
- Докази, засновані на використанні особистих займенників
Але
особистісні характеристики це не єдиний спосіб довести, що сатана є
особистістю. Другий шлях доказів, яким ми можемо скористатися, це використання
особистих займенників. В івриті немає такого поняття як середній рід, тому все
визначається тільки за допомогою чоловічого або жіночого роду. Навіть такі
іменники, як, скажімо, крісло, вікно та подібні до них, у івриті стоять у
чоловічому або жіночому роді, тому, з точки зору івриту, судження про сатану за
граматичним родом непереконливе.
Але в
грецькій мові представлені всі три роди: чоловічий, жіночий і середній. Таким
чином, якби сатана був би неживим предметом, поняттям, а не особистістю, про
нього всюди говорилося б у середньому роді. Але в грецькому Новому Заповіті всі
займенники, що визначають сатану, стоять у чоловічому роді; завжди
використовуються займенники він, його або їм.
Використання
грецьких особистих займенників чоловічого роду також вказує на особистісну
природу сатани; його неможливо уявити собі як щось, що належить до середнього
роду, або як неживий предмет.
- Докази на основі дій сатани
Третя
ознака, яка вказує на те, що сатана - це особистість, це його дії, які
притаманні тільки особистості. Апостол Іван у 1 Посланні 3:8 пише: "Хто
робить гріх, той від диявола, бо спочатку диявол згрішив". Той факт,
що спочатку диявол згрішив, тобто, що він був першим, хто вчинив гріх,
доводить, що його дії - дії особистісні, тому що грішити може тільки
особистість, а не неживий предмет. В 1 Книзі Паралипоменон 21:1 сказано, що повстав
сатана на Ізраїля, і спонукав Давида зробити лічбу ізраїльтян, тобто він
здатний примушувати людей робити ті чи інші вчинки. Сатана може приймати ту чи
іншу сторону, співпрацюючи або протидіючи. У Книзі Захарії 3:1 він виступає як
противник, як обвинувач. У Євангелії від Іоанна 8:44 про сатану йдеться, що він
хтивий, брехун і людиновбивця. У Посланні до Євреїв 2:14 сказано, що сатана має
силу і владу. Усі ці приклади ясно свідчать про те, що сатана здатний
здійснювати дії, властиві особистості. Жодну з перерахованих дій не можуть
здійснювати неживі предмети, що належать до середнього роду. Все це відноситься
до дій, які може здійснювати тільки особистість, тому сатана, безсумнівно, є
особистістю.
- Доказ на основі ставлення до сатани як до особистості, що несе моральну
відповідальність
Четверта
ознака того, що сатана - особистість, полягає в тому, що він показаний у
Святому Письмі як особистість, яка несе моральну відповідальність. Так,
наприклад, у Євангелії від Матвія 25:41 написано: "Тоді скаже й тим, що
по лівий бік: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, що приготований
дияволу й ангелам його..."
Доля сатани
- озеро вогняне. Воно призначене не для предметів або сутностей, а для
особистостей. Той факт, що доля сатани пов'язана з озером вогненним,
характеризує його як особистість, яка несе моральну відповідальність за свої
діяння. Про те ж пише Іван: "Князя світу цього засуджено" (Ін.
16:11). Це ще раз доводить, що в Писанні сатану розглядають як особу, яка несе
моральну відповідальність.
...
Отже, немає
сумнівів у тому, що Біблія вчить про існування сатани. Він не просто якийсь
міфічний образ або еманація*. Сатана не просто першопричина зла, а реальна
істота. Біблія вчить цього з усією визначеністю, і в Старому, і в Новому
Завіті. Про сатану згадується не тільки в апокаліптичних книгах, що рясніють
безліччю символів, таких, як Книга Обявлення. Про сатану йдеться також у
пророчих та історичних книгах.
____________
*Еманація (лат. Emanatio, витікання) - фантастичне пояснення походження
будь-чого чи будь-кого внаслідок містичного витікання енергії божества або з
якоїсь складнішої сутності (прим. редактора).