Але найдивнішим з усього цього була їхня ревність свідчити про Ісуса Христа. Місіонери йшли і йшли, щоб розповідати всім людям у далеких містах і селах, що Ісус помер за їхні гріхи. Чоловіки з палкістю проповідували і на ринках, і в синагогах, і писали зворушливі листи своїм друзям, які були далеко від них. У кожному місті, де жили християни, вони говорили своїм сусідам про Христа, Сина Божого і Спасителя світу. Незабаром люди по всьому світу знали благу звістку, хоча багато хто з них не прийняв її.
Деякі з тих, хто вважав християн дивними, стали їхніми ворогами. Вони переслідували християн за їхню покірність Христу. Одних вони саджали до в'язниць, інших прив'язували до смоляних стовпів і спалювали або ж кидали левам. Незважаючи на такі переслідування, дедалі більше і більше людей дізнавалися про любов Ісуса Христа, і вже були християни в Єрусалимі та в Римі, в Іспанії та в Африці.
Звістка про Спасителя проникла в невелику країну Африки Намібію, де юнак на ім'я Максиміліан, почувши її, став християнином. Він також читав про те, що Христос говорив про любов і ненависть, про творення добра і прощення.
«Якщо я люблю Бога, - міркував з жаром Максіміліан, - я буду робити те, що Він говорить».
У 295 р. н.е., коли Максиміліану виповнився 21 рік, офіцер за наймом у Намібії займався пошуком сильних юнаків, щоб поповнити лави римської армії. Йому потрібні були молоді чоловіки, які стали б фахівцями-фехтувальниками (які володіють мечем) і метальниками списа. Максиміліан був одним з обраних для тренування і служби в римській армії протягом 20 років.
Юнаків представили проконсулу Африки для перевірки. Максиміліан, стоячи перед високопоставленим чиновником Діоном, сміливо сказав йому, що він не може служити в армії і носити солдатський значок. «Я не можу цього зробити тому, що я – християнин», - пояснив він спокійно.
Діон знову і знову намагався переконати його служити, але Максиміліан не змінив своєї думки і відповідав: «Я служу Христу».
Нарешті Діон сказав: «Але в арміях наших панів, які керують римською імперією, є воїни християни, і вони служать». – «Вони знають, що їм личить, а я знаю, що Христос чекає від мене», - сказав твердо Максиміліан.
Коли проконсул переконався в його непохитності, він перестав наполягати. Максиміліан був засуджений до смертної кари. У віці 2 1 року його обезголовили за те, що він відмовився служити в римській армії. Поховали його в Карфагені.
Чиновники римської армії не знали, що Максиміліан уже служив Одному могутньому вождю - Ісусу Христу, і що відданість Христу йому була дорожчою за його власне життя.
