Якщо ти віриш у Трійцю, то чи згоден із цим її визначенням: «Отець, Син і Святий Дух єдиносущні й абсолютно рівні»?

 Якщо ти віриш у Трійцю, то чи згоден із цим її визначенням: «Отець, Син і Святий Дух єдиносущні й абсолютно рівні»? Якщо так, давай дізнаємося, як із таким поглядом тебе сприйняла б рання церква.

ІДЕЯ "ЄДИНОСУЩНОСТІ" БУЛА ПОРОДЖЕНА НЕХРИСТИЯНСЬКИМ СЕРЕДОВИЩЕМ.

 

   Вже незабаром після Калліста ідея «єдиносущності» отримує ще більшу підтримку — і знову через зовнішні, нехристиянські джерела. До середини III століття греко-римський світ завойовує нова філософська система — «неоплатонізм»! Її головний ідеолог Плотін синтезував основні філософські школи, включаючи Платона, Аристотеля та стоїків, створивши новий продукт язичницької «мудрості», яка протягом багатьох століть впливала на західну цивілізацію. І церква не стала винятком.

  Особливу увагу привертає той факт, що у своїй філософській системі Плотін увів поняття «іпостасної єдиносущності», підкреслюючи їхню «троїчність».

  «Цікаво зазначити, що вираз "омоусіон" зустрічається у Плотіна. Плотінівська трійця складається з трьох єдиносущних іпостасей: Єдине, Розум і Душа світу», — зазначає православний професор В. Н. Лоський («Нарис містичного богослов'я Східної Церкви»).

  «Плотін першим застосував термін τρεις υποστασεις ["три іпостасі"] щодо Божества для визначення взаємовідносин Єдиного, Розуму і Душі. Більш точне визначення понять ουσια та υποστασις дав [неоплатонік] Порфирій. Його класичний вислів: "αχρι τριων υποστασεων την του Θεου προελθειν ουσιαν" — "до трьох іпостасей розвилася Божественна сутність"; отже, ουσια — сутність (Божество), — як μια αρχη, і три іпостасі були розмежовані пізнішими неоплатоніками. У вирішенні питання, який саме сенс пов'язувати з термінами ουσια та υποστασις у застосуванні до Божества, допомогла філософія Аристотеля зі своїм вченням про substantia abstracta і concreta» (М. Е. Поснов «Історія християнської Церкви (до поділу Церков – 1054 р.)»).

  «Плотін користувався цим терміном у своїй діалектиці Єдиного, говорив про "три начальні іпостасі", і Єдине, Розум і Душа Світу утворювали для Плотіна "начальну Трійцю" (η αρχικη τριας). Плотін навіть говорив про "єдиносущність" іпостасей (ομοουσιον ειναι), оскільки вони постійно переходять одна в одну і відображаються одна в одній, – і водночас його "Трійця" чітко відрізнялася від емпіричного світу своїми характерними рисами» (Протоієрей Георгій Флоровський «Східні отці IV століття»).

  «Метафізика у Плотіна починається зі Святої Трійці: Первоєдиний, Дух і Душа» (Бертран Рассел «Історія західної філософії»).

  «Початкова філософська теорія Плотіна... зводиться до вчення про три основні іпостасі… Свою сформульовану зараз у нас основну тріаду іпостасей Плотін повторює майже на кожній сторінці, і також про ці окремі три іпостасі він невтомно розмірковує не лише у кожному розділі, але й на кожній сторінці своїх "Еннеад", якщо не прямо на кожному окремому рядку» (А. Ф. Лосєв «Історія античної естетики»).

  Вплив неоплатонізму на теологічні погляди церковних учителів був безпрецедентним! І цей сумний факт змушені визнавати навіть тринітарні дослідники.

  З шести трактатів, що входять до «Еннеад» — основного джерела міркувань Плотіна — найбільший акцент на «тринітарній» космологічній моделі зроблено у V трактаті. Як визнає православний історик Олег Ястребов, «цей трактат згодом дуже часто використовувався отцями Церкви…» (Ястребов О. О. «XI книга Євангельської Підготовки Євсевія Кесарійського», ком. до Плотіна V розділ «Про три верховні сутності»).

  «Трактат Плотіна стає популярним у християнських авторів; його цитують, наводячи заголовок "Про три начальні іпостасі", Кирило Олександрійський, Феодорит, Василій Великий, Августин» (Ю. А. Шичалін «Щодо назви трактату Плотіна», «Вісник давньої історії»).

  «Запропонована засновником неоплатонізму Плотіном (III ст.) інтерпретація вчення про Логос була тісно пов’язана з центральним місцем у його теології та онтології вчення про три божественні іпостасі […] Вчення Плотіна і його послідовників про три іпостасі та про Логос як творче начало вплинуло на багатьох християнських богословів, які прагнули узгодити його з християнською догматикою. На латинському Заході з найбільшою увагою до неоплатонічних ідей ставилися Вікторин Марій (кін. III–IV ст.) та блж. Августин, єп. Гіппонський (†430)» («Православна Енциклопедія», під ред. Патріарха Московського і всієї Русі Кирила).

  «Величезний вплив Плотін справив... на багатьох західних богословів і філософів. Його вплив був колосальним» (В. П. Лега «Лекції з історії західної філософії»).

  «Більшість ранніх християнських мислителів потрапили під вплив гностицизму та неоплатонізму» (Ерік Темпл Белл «Магія чисел. Математична думка від Піфагора до наших днів»).

  «Усі філософські системи стародавності знайшли у [церковній догматиці] своє відображення, і Платон, Аристотель, Філон, стоїки й Плотін повинні були віддати їй свою данину... З усіх філософських систем стародавності богословська думка найбільше тяжіла до неоплатонізму і... у своїх кінцевих результатах зближувалася з ним» (А. А. Спаський «Історія догматичних рухів в епоху вселенських соборів»).

  Головний ідеолог неоплатонізму Плотін оселився у столиці Римської імперії. Його вплив був настільки сильним, що він опинився у близькому колі імператорського середовища. Римські інтелектуали захоплювалися ідеями нової філософської системи. І навряд чи варто дивуватися бажанню церковних «учителів» знайти у поглядах Плотіна щось таке, що, на їхню думку, можна було би долучити до «християнських» поглядів. Таким ключовим запозиченням і стала плотінівська концепція «єдиносущності Трійці», тим більше, що ідея «єдиносущності» для римських єпископів на той час уже була засвоєна під впливом монархианської ідеології. По суті, римські предстоятелі (і передусім єпископ Калліст) підвели латинське богослов’я до стану, сприятливого для впровадження у нього неоплатонічної концепції «єдиносущної Трійці».

Джерело ( на рос.мові): https://www.facebook.com/share/p/uf3nyqDXCmQ2E6LW/

12 причин проповідувати христианам

1. Наше служіння рятує життя людей ( Івана 17:3).

2. Проповідуючи ми застерігаємо безбожних ( Єзекіїля 3:18,19).

3. Праця проповідування сповняє біблійне прородство ( Матвія 24:14)

4. Проповідування є виявом Божої праведності. Ніхто не зможе звинуватити Єгову в тому, що він знищив грішників, не давши їм нагоди покаятися ( Дії 17:30:31; 1Тим. 2:3,4).

5. Проповідуючи, ми використовуємо свой образок надавати духовну допомогу, яких викупив Ісус ( Рим. 1:14,15).

6. Якщо ми проповідуємо, на нас нема вини крові ( Дії 20:26,27).

7. Завдяки проповідуванню ми можемо отримати спасіння ( Єзекіїля 3:19; Рим. 10:9,10).

8. Своїм служінням ми показуємо, що любимо ближніх ( Мат. 22:39).

9. Так ми виявляємо слухняність Єгові і його Сину (Мат. 28:19,20).

10. Проповідницьке служіння є частиною нашого поклоніння ( Євреїв 13:15).

11. Якщо ми проповідуємо, то доводимо свою любов до Бога (1Івана 5:3).

12. Наша праця сприяє освяченню імені Єгови ( Ісаї 43:10-12; Мат.6:9).

Форма орудия убивства Иисуса. Что по этому поводу пишут историки.

 Климент  Римский  (начало  I  века  н.э. - 97  г.)  В  Первом  Послании Коринфянам  (в  единственном  аутентичном)  он  писал:  «нет  намека, что  орудия убийства  Иисуса  имеет  в их поклонении  Богу  хоть  какое-нибудь  значение, тем более  форма  «стауроса».  Они  обращают  внимание  на  то, что  смерть  нашего Господа  искупает  наши  грехи,  а  не  орудия  его  убийства.  В  жертвенной  смерти и  в  воскресении  Иисуса  наша  надежда,  а  не  в форме  орудия  убийства  его».

Следующие  христианское  произведение  «Пастырь»,  написанное Гермой  (середина  I  век  н.э  — 101  год), в  основном  известно  по  латинской версии. Мне  удалось  найти  «Пастырь»  на  греческом,  не  в переводе  с латинского,  а  в оригинале. Что  можно  сказать  об  употреблении  слов «стаурос»,  «стауроо»,  «ксилон», «креманнуми». Герма  – христианин, муж Апостольской  веры,  ни  разу  не  говорит  о  процедуре  казни  Христа. Орудие  его убийства  вообще  не  упоминается  Гермой, он  не  считает  этот  аспект  важным  - ни  как казнили  Христа,  ни  на  чем  казнили, для  него  важна  искупительная жертва, а  не  то, как он  был  казнен.  Он  употребляет  слово  «стаурос»  всего один  раз  в  простом  перечислении  того,  что  постигнет  христиан.

Вот, что  пишет  Поликарп  (85  год  н.э.-155  год  н.э.)  «Послание Филипийцам»,  8  глава:  «Будем  непрестанно  пребывать  в нашей  надежде  и залоге  правды  нашей  - Иисусе  Христе, "Который  грехи  наши  вознес  на  Своем теле  на  древо  (ксилон). Который  не  сделал  греха  и  во  устах  у Которого  не обрелось  лжи». Поликарп  использует  то  же  слово  «ксилон»  для  обозначения смерти  Христа, точно  так же  как написано  в  Септуагинте  и  у Апостолов  Павла, Петра  и   у Луки  ,и  использует  точно  такое  же  выражение,  как и  в Новом Завете, не  отходя  ни  на  слово  в сторону.

Вывод:  У  «Апостольских мужей»  нет  никакого  упоминания  о  том,  что Иисус был  казнен  на  «двух  перекрещенных балках». Нет  и  намека  на  то, что: 

1. Орудию  убийства  Христа  надо  поклоняться  или  чтить  его.

 2.  У  Мужей  Апостольской  веры  нет  и  намека  на  те  учения, которые, появились  у апологетов.  Логические  доводы  тех, кто  пытается  сказать,  что апологеты  получили  информацию  о  форме  «стауроса»  у апостольских мужей не  состоятельны. 

3.  Нет  слов «святой  стаурос»  или  «животворящий». 

4. Нет  намека, что  сама  форма  орудия  убийства  Иисуса  имеет  в  их поклонении  Богу хоть  какое-нибудь  значение. Они  обращают  внимание,  что наши  грехи  искупает  смерть  нашего  Господа,  а  не  орудия  его  убийства. Наша надежда  – в жертвенной  смерти  и  в  воскресении  Иисуса,  а  не  в форме  орудия убийства  его.

Вот  что  по  этому поводу пишут  историки: «Крест  почитался  христианами  не  всегда. Поскольку  в Римской  империи казнь  на  кресте  считалась  позорной, христиане  крест  ненавидели»  (Инна Смирнова  «Тайная  история  креста». Москва.  «Эксмо».  2007. стр.47). Отмечу, не  только  у римлян  это  было  позором,  но  также,  и  даже  в большей  степени, у иудеев. В  отношении  первых  христиан  в труде  «История  христианской  церкви» говорится: «Они  не  использовали  ни  распятие,  ни  изображение  креста»  (Hurst J.F.  «History  of  the  Christian  Church», 1967, т.1, стр.366). Да,  для  первых  христиан  смерть  Иисуса  была  позорной  смертью,  а орудие  казни  стаурос, ксилон  для  первых  христиан  являлось  позорным орудием.

АСТРОЛОГІЯ (ASTROLOGY)

 

У найдавнішій історії людства астрологія й астрономія тісно пов'язані між собою. Астрономія мала справу з рухом небесних тіл, тоді як астрологія намагалася пояснити можливий вплив цих переміщень на мешканців Землі. У Вавилоні, де зародилася астрологія, значну увагу приділяли затемненням і метеорам, не кажучи вже про розташування планет. Окремі світила і сузір'я отримали свої назви, а коли їм почали поклонятися як богам, перед астрологами відкрилися широкі можливості для прогнозів того, яким чином планети впливають на долі людей. У II тисячолітті до Р.Х. вавилонські астрологи почали складати гороскопи, які вказують, що може статися в кожному місяці. Щойно було складено дванадцять таких таблиць, їх стали використовувати без змін рік за роком. Забобонні вавилоняни вигадали також зодіак, поділ небесного кола на дванадцять рівних частин, відомих як знаки або доми, які були названі на честь сонця, місяця і головних планет. Наприкінці IV ст. до Р. X. месопотамська астрологія проникла до Греції, а століттям пізніше набула широкого поширення в Єгипті. Коли римляни запозичили грецьку культуру, астрологія набула форми релігії, а її прихильники почали складати індивідуальні гороскопи.

Єврейсько-Арамейскі Писання ( Старий Завіт ). Хоча дехто наполягає, що благословення, дане Яковом дванадцяти його синам (Бут. 49:1-28), має певний астрологічний сенс, у тексті ніде немає згадок про можливий вплив небесних тіл. Ізраїльтянам було заборонено поклонятися зіркам (Вт. 4:19) - це розглядалося як різновид астрологічних вірувань. Кількома століттями пізніше Ізраїль зазнав впливу месопотамських астральних культів, що змусило Амоса засудити поклоніння Сатурну в Північному Царстві (Ам. 5:26). Єремія також згадує про язичницький культ Іштар, або Венери (Єр. 7:18; 44:17-19), і про шанування небесних світил загалом (Єр. 8:2; 19:13). Ісайя вперше особливо виділяє астрологів та їхнє ремесло (Іс. 47:13) і у своєму пророцтві пророкує їхнє знищення словами "вогонь спалив їх" (Іс. 47:14). Даниїл, мабуть, був добре обізнаний про астрологів (Дан. 2:27; 4:4) і про їхню нездатність витлумачити царські сни. Деякі автори припускають, що слово халдеї - так названі вавилонські мудреці, які займалися астрологією, - спочатку писалося Даниїлом як galdu, "астрологи", але пізніше спотворено стало передаватися як kaldu y оскільки в той час Халдея (mat Kaldu) стала знаменитим центром, де процвітала астрологія. Даниїл відмовив цим людям у їхніх імовірних здібностях, заявивши, що тільки до Бога можна звертатися як до джерела істинних одкровень про майбутнє (Дан. 2:27-28). Приблизно за два століття до народження Христа, коли астрологія проникла в юдейську релігію, стало модно ототожнювати певних ангелів із зірками та планетами. Хоча цей звичай був засуджений у книзі Премудрості Соломона (Прем. 13:1-4), ніщо вже не могло втримати євреїв від захоплення астрологією. Залишки підлоги візантійської синагоги, розкопані на рівні VI ст. за Р.Х. (Беф-Альфа, Палестина), містять мозаїку у вигляді зодіаку, що свідчить, якою мірою астрологія вплинула на релігійну архітектуру.

Грецькі Писання (Новий Заповіт). У період між заповітами до ангелів і простих духів постійно виявлявся інтерес, проте не можна скидати з рахунків і вплив астрології в момент появи християнства. Одним із прикладів небесних явищ, які отримували астрологічне тлумачення, можна назвати виникнення в небі нових світил. Подібні події не були для древніх цілковитою несподіванкою; зазвичай вважали, що так знаменують народження якоїсь великої людини, як було, скажімо, з Олександром Македонським. Тому месопотамські волхви (Мф. 2:1-2), які, найімовірніше, були професійними астрологами, цілком могли як заспокоїти, так і стривожити Ірода, виклавши йому астрологічні причини свого паломництва.

Сама нова зірка - теж питання спірне. Волхви говорили про неї як про одиничне світило, проте деякі фахівці вважають, що йшлося про з'єднання на небосхилі Марса, Юпітера і Сатурна. Інші схиляються до перекладу "в її сходженні" замість традиційного "на сході". Якщо ця "зірка" була окремим небесним тілом, то не виключено, що це була нова зірка в останній фазі свого існування, але довести це неможливо. Грецьке слово magoi знову зустрічається в Дії 8:9; 13:6-8, де означає ворожителів, а не астрологів. Можливо, вказівка на поклоніння ангелоподібним істотам має місце в деяких із послань Павла, особливо в Гал. 4:3 і Кол. 2:15, 20, де засуджуються культи небесних світил, зокрема, серед християн у Колосах. Ще менш імовірним виглядає припущення, що глибина (грец. bathos) і висота (грец. hypsoma), згадані в Рим. 8:39, можуть бути витлумачені в астрологічному сенсі. За будь-яких припущень це не більше ніж астрономічні назви координат відносно Землі. Таким чином, видається, що в Новому Завіті не міститься явних тверджень на користь занять астрологією. Хоча дехто доводить, нібито прихід волхвів до Віфлеєма певним чином свідчить про користь астрології, фактом залишається те, що, з богословського погляду, богобоязливий вірянин керується у своєму житті Святим Духом, Котрий, згідно з обіцянкою Христа, наставить нас на всяку істину (Ін. 16:13). Антропологи та інші фахівці зазначають, що, коли релігія як частина культури занепадає, вона підміняється забобонами. Відповідно, немає нічого дивного, що люди, відпадаючи від сповідання, одного разу відданого святим, починають дедалі більше довіряти таким астрологічним побудовам, як гороскопи. Однією з причин популярності цих стародавніх месопотамських схем слугує те, що вони, як вважається, дають змогу зазирнути в найближче майбутнє. На жаль, доводиться визнати, що вони надзвичайно популярні серед забобонних людей і широко рекламуються в засобах масової інформації. Дуже важко повірити, але іноді вчені, які більше за інших проповідують прагматичний і емпіричний підхід у своїй галузі, вільній від будь-яких релігійних впливів, щоранку, перш ніж взятися до поточних справ, заглядають у свої гороскопи. Багато хто з тих, хто захоплений гороскопами, доводять, ніби в наш час до зірок уже не звертаються, а прогнози сформульовані математично і пристосовані для налаштування на довготу і широту окремого індивіда. Християнам слід відкидати подібні псевдонауки і неухильно слідувати своїм шляхом під постійним керівництвом Святого Духа.

© Р. К. Гаррісон 

Література: R.Gleadow, The Origin of the Zodiac; L. Mac-Neice, Astrology.

ВЕНЕРИЧЕСКИЕ БОЛЕЗНИ В ХАНААНЕ

  По результатам тщательно проведенных археологических исследований оказалось, что средняя продолжительность жизни обитателей Ханаана не превышала тридцати лет, причем больше половины ханаанеян умирали, не достигнув и восемнадцати лет. В Египте положение дел было еще хуже. Вот что пишет об этом археолог Ю. Штроухал: «Средняя продолжительность жизни простых людей составляла приблизительно 20-25 лет... Причиной тому служило слабое развитие санитарной культуры на фоне широкого распространения регулярно встречающихся (эндемических) заболеваний, вспышек эпидемических инфекционных заболеваний и неэффективности их лечения».

  Лишь немногие в Египте умирали от старости. Среди причин преждевременной смерти львиную долю составляли паразитарные болезни (вызываемые паразитами заболевания), туберкулез и заражение глистами (червями, паразитирующими в желудочно-кишечном тракте наподобие шистозомы, трихинеллы и свиного цепня). Здоровью людей угрожали, прежде всего, ужасные бытовые условия и, во вторую очередь, заболевания, передающиеся половым путем, а также половая распущенность.

Эль, сильная власть

Пиктограммаявляется изображением головы быка, а также представляет его силу. является изображением посоха пастуха, а также представляет авторитет пастуха. В сочетании они означают “сильная власть”, и может быть кем или чем угодно, имеющим сильную власть.  

Узнайте больше: https://drive.google.com/file/d/1qFPWhnXNdgNZLpfHTt9Q0bgxlizjYlJF/view?usp=sharing