Якщо ти віриш у Трійцю, то чи згоден із цим її визначенням: «Отець, Син і Святий Дух єдиносущні й абсолютно рівні»? Якщо так, давай дізнаємося, як із таким поглядом тебе сприйняла б рання церква.
І століття
Ні Ісус, ні апостоли не використовують до Бога фраз «Трійця» або «єдиносущність». У Біблії немає жодного прикладу таких слів. У період «апостольської церкви» подібні ідеї однозначно були б сприйняті як єресь (сектантство).
ІІ століття
Церковні богослови переймають із стоїцизму та філософії Аристотеля ідею народжуваного «Логоса». Однак церква навчає, що «Логос»-Син мав початок і здобув іпостасне буття в момент перед створенням світу.
При цьому церква все ще не знає «Трійці» і не навчає ні їй, ні ідеї «єдиносущності» трьох іпостасей. Подібні ідеї були б сприйняті як єресь.
ІІІ століття
У 213 році Тертуліан уперше вводить у богослов’я термін «Трійця». Однак ні про яку «єдиносущність» чи «рівність» трьох іпостасей він не навчає. Упродовж усього III століття церква продовжує сповідувати субординаціонізм — переконання в абсолютному верховенстві Отця над Сином і, відповідно, підпорядкованості Святого Духа Сину. «Єдиним Богом» церква називає лише Отця.
Термін «єдиносущність» уперше вводиться єретичним ученням савеліанства (модалізм), яке церква відкидає як хибне.
IV століття
У 325 році Перший Вселенський собор (Нікея) за наказом імператора Костянтина застосовує термін «єдиносущність» щодо Отця і Сина. До Святого Духа цей термін не застосовується. До 370-х років церква в основному продовжує відмовлятися від нікейської ідеї «єдиносущності» Божих іпостасей. Костянтин, усвідомивши реальність ситуації, відновлює в служінні тих, хто відмовився прийняти постанову.
380 рік
Імператор Феодосій, ведучи важку війну з готами-«аріанами», вирішує покінчити з будь-якими проаріанськими тенденціями в імперії. 27 лютого він видає едикт «Про вселенську віру», у якому постановляє всім жителям імперії «вірити в єдине Божество Отця, Сина і Святого Духа у рівній величності та Святій Трійці». Для закріплення рішення на догматичному рівні у 381 році імператор скликає Другий Вселенський собор (Константинополь), на якому примушує прийняти символ віри в «єдиносущність» Трійці. Відтоді будь-яка незгода з догматом «єдиносущної Трійці» стає карною.
Так догмат про «єдиносущну Трійцю» став офіційним і обов’язковим для церкви.
А тепер подумай, у який період церкви твої погляди вважалися б «правильними», а коли — «єрессю»?
