У найдавнішій історії людства астрологія й астрономія тісно пов'язані між собою. Астрономія мала справу з рухом небесних тіл, тоді як астрологія намагалася пояснити можливий вплив цих переміщень на мешканців Землі. У Вавилоні, де зародилася астрологія, значну увагу приділяли затемненням і метеорам, не кажучи вже про розташування планет. Окремі світила і сузір'я отримали свої назви, а коли їм почали поклонятися як богам, перед астрологами відкрилися широкі можливості для прогнозів того, яким чином планети впливають на долі людей. У II тисячолітті до Р.Х. вавилонські астрологи почали складати гороскопи, які вказують, що може статися в кожному місяці. Щойно було складено дванадцять таких таблиць, їх стали використовувати без змін рік за роком. Забобонні вавилоняни вигадали також зодіак, поділ небесного кола на дванадцять рівних частин, відомих як знаки або доми, які були названі на честь сонця, місяця і головних планет. Наприкінці IV ст. до Р. X. месопотамська астрологія проникла до Греції, а століттям пізніше набула широкого поширення в Єгипті. Коли римляни запозичили грецьку культуру, астрологія набула форми релігії, а її прихильники почали складати індивідуальні гороскопи.
Єврейсько-Арамейскі Писання ( Старий Завіт ). Хоча дехто наполягає, що благословення, дане Яковом дванадцяти його синам (Бут. 49:1-28), має певний астрологічний сенс, у тексті ніде немає згадок про можливий вплив небесних тіл. Ізраїльтянам було заборонено поклонятися зіркам (Вт. 4:19) - це розглядалося як різновид астрологічних вірувань. Кількома століттями пізніше Ізраїль зазнав впливу месопотамських астральних культів, що змусило Амоса засудити поклоніння Сатурну в Північному Царстві (Ам. 5:26). Єремія також згадує про язичницький культ Іштар, або Венери (Єр. 7:18; 44:17-19), і про шанування небесних світил загалом (Єр. 8:2; 19:13). Ісайя вперше особливо виділяє астрологів та їхнє ремесло (Іс. 47:13) і у своєму пророцтві пророкує їхнє знищення словами "вогонь спалив їх" (Іс. 47:14). Даниїл, мабуть, був добре обізнаний про астрологів (Дан. 2:27; 4:4) і про їхню нездатність витлумачити царські сни. Деякі автори припускають, що слово халдеї - так названі вавилонські мудреці, які займалися астрологією, - спочатку писалося Даниїлом як galdu, "астрологи", але пізніше спотворено стало передаватися як kaldu y оскільки в той час Халдея (mat Kaldu) стала знаменитим центром, де процвітала астрологія. Даниїл відмовив цим людям у їхніх імовірних здібностях, заявивши, що тільки до Бога можна звертатися як до джерела істинних одкровень про майбутнє (Дан. 2:27-28). Приблизно за два століття до народження Христа, коли астрологія проникла в юдейську релігію, стало модно ототожнювати певних ангелів із зірками та планетами. Хоча цей звичай був засуджений у книзі Премудрості Соломона (Прем. 13:1-4), ніщо вже не могло втримати євреїв від захоплення астрологією. Залишки підлоги візантійської синагоги, розкопані на рівні VI ст. за Р.Х. (Беф-Альфа, Палестина), містять мозаїку у вигляді зодіаку, що свідчить, якою мірою астрологія вплинула на релігійну архітектуру.
Грецькі Писання (Новий Заповіт). У період між заповітами до ангелів і простих духів постійно виявлявся інтерес, проте не можна скидати з рахунків і вплив астрології в момент появи християнства. Одним із прикладів небесних явищ, які отримували астрологічне тлумачення, можна назвати виникнення в небі нових світил. Подібні події не були для древніх цілковитою несподіванкою; зазвичай вважали, що так знаменують народження якоїсь великої людини, як було, скажімо, з Олександром Македонським. Тому месопотамські волхви (Мф. 2:1-2), які, найімовірніше, були професійними астрологами, цілком могли як заспокоїти, так і стривожити Ірода, виклавши йому астрологічні причини свого паломництва.
© Р. К. Гаррісон
Література: R.Gleadow, The Origin of the Zodiac; L. Mac-Neice, Astrology.
