Чи на злих чекає вічне покарання?
Вони будуть назавжди знищені, а праведні отримають вічне життя"(Матв.25:46)
Матв.25:46 (Хом.): «Підуть ті на вічну кару [«відсічення», «Підрядковий переклад Царства», англ.; грецьке ко́ласін], а праведники — на життя вічне». (В «Емфатичному діаглоті» [«The Emphatic Diaglott»] замість слова «кара» стоїть «відрізання». А в примітці говориться: «Коласін... походить від колазоо, що означає: 1) Відрізувати, наприклад, відсікати гілки дерев, підрізувати. 2) Обмежувати, приборкувати... 3) Карати. Якщо когось відрізати від життя або суспільства чи навіть обмежувати, то це вважається карою — звідси походить це третє, переносне вживання цього слова. Перше значення було прийнято тому, що воно краще узгоджується з другою частиною речення і таким чином зберігає силу і красу цієї антитези. Праведні ідуть на життя, а лукаві — на відрізання від життя, або смерть. Див. 2 Сол. 1.9»).
2 Сол. 1:9 (Хом.): «Вони зазнають кари,— вічної погибелі*,— віддалені від обличчя Господа і від його слави й могутности» (курсив наш). (*«кару приймуть,— вічну погибіль», Ог.; «їх буде покарано вічною погибеллю», СМ).
Юди 7 (Бач.): «Содома і Гоморра і дооколишні міста, котрі таким самим способом роспустовали і ходили за іншим тілом, терпят кару вічного огню, і поставлені суть в примір». (Вогонь, який знищив Содом і Гоморру, перестав горіти тисячі років тому. Але наслідки того вогню довготривалі; ті міста ніколи не були відбудовані. Проте Бог виніс вирок не тільки тим містам, але також їхнім злим мешканцям. Те, що трапилося з ними, служить застережливим прикладом. В Луки 17:29 Ісус говорить, що вони були ‘погублені’; Юди 7 показує, що те знищення було вічне).
Обговорення на основі Писань стр.254(укр.)
______________________
Переклади Біблії, на які є посилання:
Ог.- Біблія у перекладі Івана Огієнка видання 1990 року.
Хом. — «Святе Письмо Старого та Нового Завіту» (видання 1991 року), переклад Івана Хоменка.
СМ — «Новий Заповіт сучасною мовою» (Київ, 1996).
Бач. —«Новий Завіт» і «Псалтирь» (1903), переклад Олександра Бачинського. Примітки цитуються за: «Святе Письмо Старого і Нового Завіта» (1900—1908), церковнослов’янський текст з поясненнями Іоанна Бартошевського, видання Олександра Бачинського.
