Чи Ісус навчав про муки злих після смерті, коли розповідав про багатого і Лазаря?
Чи оповідь в Луки 16:19—31 слід розуміти буквально, чи вона лише ілюструє щось інше?
В УКУ, СМ, Гал., а також у примітці в Хом. (1980) цю оповідь названо притчею. А в «Єрусалимській Біблії» (англ.) у примітці визнається, що це «притча у формі оповідання, в якій не йдеться про жодних історичних осіб». Якщо її сприймати буквально, тоді виходить, що всі, хто знайшов Божу милість, помістилися б на лоні одної людини, Авраама; що вода на кінці пальця не випарувалася б у вогні аду і що всього лиш крапля води могла б принести полегшення тому, хто там страждає. Чи це видається вам розсудливим? Якщо б цю оповідь слід було розуміти буквально, то вона суперечила б іншим частинам Біблії. А якби Біблія суперечила сама собі, чи людина, яка любить правду, брала б її за основу своєї віри? Проте Біблія сама собі не суперечить.
Що означає ця притча?
Багатий представляв фарисеїв. (Див. вірш 14). Убогий Лазар представляв простих євреїв, які, хоча й були зневажені фарисеями, покаялись і стали послідовниками Ісуса. (Див. Луки 18:11; Івана 7:49; Матвія 21:31, 32). Смерть обох також була символічною і представляла зміну обставин. Таким чином, люди, яких колись зневажали, отримали Божу милість, а ті, котрі раніше нібито мали Божу милість, були відкинуті Богом і зазнавали мук від звісток осуду, проголошуваних людьми, яких вони зневажали (Дії 5:33; 7:54).
ОПОВІДЬ В ЛУКИ 16:19—31 НЕ НАВЧАЄ ПРО МУКИ ЗЛИХ І БЛАГОСЛОВІННЯ ІНШИХ ПІСЛЯ СМЕРТІ, А ЛИШЕ ІЛЮСТРУЄ ЗМІНУ ОБСТАВИН У ЖИТТІ
Обговорення на основі Писань стр.257(укр.)
____________________________________
Переклади Біблії:
УКУ — «Новий Завіт» (1989), видавництво Українського Католицького Університету.
СМ — «Новий Заповіт сучасною мовою» (Київ, 1996).
Гал. — «Свята Євангелія» (1946), переклад Теодосія Галущинського.
Хом. — «Святе Письмо Старого та Нового Завіту» (видання 1991 року), переклад Івана Хоменка.
